Закордонний досвід забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб та компенсації за пошкоджене/зруйноване житло
виконано Технічною робочою групою з питань житла, землі та майна, травень 2017 року
Мета: проаналізувати загальний умови вирішення житлових проблем і компенсації в інших контекстах для того, щоб зробити відповідні рекомендації для України на шляху формування політики у зазначеній сфері, а саме: формування компенсації, претензії/позови щодо реституції і компенсації, розробка програм забезпечення житлом. Базуючись на тематичних дослідженнях Азербайджану, Боснії і Герцеговини, Вірменії, Грузії, Кіпру, Колумбії, Молдови і Сербії, Технічна робоча група з питань житла, землі та майна виявила такі загальні тенденції, що Україна може взяти до уваги:
ВИСНОВКИ
1. Процес відновлення прав жертв еволюціонує через певні етапи: реституція, а потім компенсація. Такий підхід дозволяє включити всіх осіб, які постраждали від конфлікту, незалежно від їх належності до категорій відповідно до внутрішнього права: ВПО, особи, постраждалі від конфлікту, «поверненці», «залишенці» і т.д. В умовах конфлікту, забезпечення компенсації ускладнюється протягом активної фази конфлікту та/або за відсутності мирної угоди.
2. Для врегулювання конфлікту багато позитивних ініціатив були виконано донорами під керівництвом або за підтримки в тому числі компенсаційних фондів, що фінансувалися донорськими організаціями. Таким чином, існує необхідність інформування донорів про їх роль в підтримці житлових програм в поєднанні з питаннями доступу до правосуддя на період відновлення.
3. Географія важлива для забезпечення доступу до правосуддя. У ряді країн, які були найбільш успішними в управлінні, існувала добре розвинена система реєстрів нерухомості (кадастри) і шкала оцінки землі, які стали важливими чинниками як докази в ході роботи претензійних комісій. Для України потрібна підтримка в розробці системи кадастру країни, яка не була розвинена до кризи. Багато з країни мали житлові фонд, які ще в період до кризи гостро потребували ремонту. За умови розробки географічних та інфраструктурних систем (планів), ці житлові фонди можуть брати участь в житлових програмах, що разом з іншими факторами є стимулюючими факторами розвитку (працевлаштування), таким як в будівельному секторі зокрема.
4. Претензійні Комісії, які зазвичай поєднують функції адміністративних і квазісудовий органів державної влади відіграють ключову роль в адекватній реакції на вирішення житлових проблем для людей, які постраждали від конфлікту.
5. Довгострокові вирішення житлових питань, як правило, означають не лише зміни в житловому законодавстві, але й включають питання землеволодіння, інфраструктурні рішення: все це має бути частинами комплексного підходу. У багатьох випадках житлові програми були децентралізованими і спирались на підтримку місцевих муніципалітетів. Країни, що зіткнулися з найбільшими труднощами, були ті, які не мали комплексної житлової політики. Україна має аналогічні проблеми і програма відновлення повинна гарантувати, що існує державна політика підтримки певних реформ в житловому секторі з метою забезпечення компенсації, наявність соціального житла і адекватного функціонального опалення.
6. Критерії відбору при процедурі надання житл на місцевому рівні. Відбір бенефіціарів здійснюється на основі бальної системи, яка враховує в основному житлові потреби та соціальний статус осіб; місцеві органи влади практично не купували власність, але там, де це можливо, вони проводили перевірку реальних потреб бенефіціарів соціального житла (тобто перехресні перевірки майна, повторно отриманого у власність) щоб уникнути зловживань з боку потенційних бенефіціарів; місцева влада використовувала прямі договори з бенефіціарами соціального житла, щоб запобігти зловживанню допомогою, яку вони отримували (тобто заборона на продаж майна, обов'язок використовувати майно протягом певного терміну). Всі ці положення були погоджені бенефіціаром і владою у стандартних договорах.
7. Покладення тягаря доведення на державу (Претензійну комісію) показав себе як ефективний захід. Як показує зарубіжний досвід, як правило, 10% жертв отримують державне фінансування для рішення їх житлових проблем. Проте, якщо тягар доведення переходить на державу, це значно скорочує час на реституцію/ компенсацію.
8. Процеси організації об’єднань співвласників/користувачів житла мають важливе значення і може стати джерелом власності громади, але часто для місцевого населення складно зрозуміти вигоди таких об’єднань, тому програми повинні бути всеосяжним, гнучким і мати заохочувальні стимули для участі в них місцевих груп населення.